Важливо: запитання мають відповідати віку дитини, її способу мислення й світосприйняттю, ситуації, у якій вона зможе довіритися й бути почутою. Саме можливість бути почутою є найважливішою. Запитання, відповідь на яке не почули чи не мали ресурсу почути, може залишити дитину з відчуттям, що її переживання не мають значення. Тому правильне запитання — це не лише про те, що та як ми питаємо, а й про готовність до діалогу.
Що варто запитати у своєї дитини?
Запитання — це важливий інструмент взаємодії з дитиною. Вони допомагають створити безпечний простір, у якому дитина може назвати свої почуття, розповісти про свої потреби, підсвітити дорослому ті аспекти, що потребують додаткової уваги й поступово формувати емоційний інтелект.
Поговоримо про запитання, які слід ввести у буденну комунікацію з дитиною. Саме вони допомагають сформувати безпечну прив'язаність, довіру до світу й до себе. Водночас вони вчать дитину помічати власні емоції та їхню інтенсивність, шукати рішення, а не виправдання.
1. Додавайте більше відкритих запитань
Ті запитання, що пропонують дитині відповідь лише «так» або «ні» не сприятимуть продовженню діалогу. Краще одразу почати з питання, що дає достатньо простору для розлогої відповіді. З «Тобі сьогодні сподобалось грати на майданчику?» на «Що сьогодні було найцікавішим?» чи додамо креативу: «Була ситуація, що змусила тебе посміхнутися\засмутитися\здивуватися?».
2. Питайте не лише про факти події, а й про те, що дитина відчувала
Не тільки «Що ви робили?», а й «А як ти при цьому почувався?». Так дитина вчиться помічати й називати емоції.
3. Уникайте питань, що мають на меті спонукати дитину виправдовуватися
«Чому ти знову це зробив?» звучить як звинувачення, і дитина захищається замість того, щоб думати. Спробуйте «Що сталося?» або «А як можна було інакше?». Так ми не змушуємо дитину шукати альтернативне виправдання, а допомагаємо поміркувати і сформувати підґрунтя для нової моделі поведінки.
4. Ставте одне запитання за раз
Старайтеся не поспішати відповідати за дитину та висловлювати своє бачення відповіді. Дітям потрібен час, щоб сформулювати думку. Тому є сенс витримати паузу й не створювати додаткової напруги через поспіх.
5. Ставте питання, що не має на меті почути версію, яку ви хочете почути
Тут не менш важливу роль відіграє інтонація та структура запитання. Дитина дуже тонко відчуває, коли дорослий справді цікавиться її відповіддю, а коли підводить до схвального варіанту.
6. Уникайте занадто абстрактних та шаблонних питань
Особливо у підлітковому віці варто додавати більше креативу до формулювання запитань, проте, залишати суть того, на що дитині варто звернути увагу. Типове «Як справи» зазвичай зіштовхується з відповіддю «нормально», оскільки «справи» - це щось загальне, масштабне, що має охопити більшість сфер життя дитини. А, до прикладу, «Що сьогодні було найбільше цікавим у школі для тебе?» дає можливість зачепитися за конкретний період часу, відслідкувати власні відчуття та пригадати якийсь важливий момент тощо.
7. Будьте обережними з оцінкою відповідей
Є ситуації, коли відповіді «правильно» чи «неправильно» справді доречні - насамперед тоді, коли йдеться про безпеку, здоров’я чи правила взаємодії з іншими людьми. Але коли запитання стосуються почуттів, переживань, страхів, спогадів або особистого бачення ситуації, відповідь дитини не потребує оцінки. Вона потребує прийняття, уважності та дорослого, який готовий вислухати без поспішних висновків.
8. Креативте й досліджуйте себе в процесі діалогів
Ваш досвід також важливий, адже дитина навчається через нього. Подекуди найбільш банальне і, на перший погляд, дитяче питання, може допомогти дорослому зцілитися й сприяти кращому взаєморозумінню в контакті з дитиною.
Варіанти запитань, які цікаво досліджувати разом з дитиною:
- Як ти розумієш, що я тебе люблю?
- Як ти розумієш, що тебе люблять інші?
- Давай уявимо коробку, в яку ми помістимо всі свої страхи, що ти покладеш всередину?
- Яка твоя маленька перемога сьогодні?
- Яку одну маленьку дію ми можемо зробити сьогодні разом, щоб (тут імпровізуємо, залежно від ситуації) покращити твоє самопочуття?
- Чи є прилад, процес чи явище, яке би ти хотів, щоб ми дослідили разом?
- Чи знаєш ти свої сильні сторони? Як вони виглядають?
- На якого героя книги чи мультфільму ти схожий? Чи хочеш бути схожим на нього і чому?
- Уяви, якби в нашому світі зникли електронні пристрої, чим би ми займалися?
- Чи є щось, що може підняти тобі настрій? А швидко його зіпсувати?
- Що ти вмієш робити так, як мало хто інший?
- Якби твої друзі описали тебе трьома словами, що це за слова? І чи ти згоден із ними?
- Чим ти пишаєшся, навіть якщо цього може ніхто не помічати?
- Якби ти міг вигадати одне нове правило для всього світу, яким би воно було?
- Давай уявимо, що на один день в тебе розвинулась суперсила, чим би ти хотів володіти?
- Яка твоя справжня кімната мрії? І що в ній тобі найбільше подобається?
- Чи є людина, якій ти хотів би зараз подякувати? За що?
- Чия думка для тебе по-справжньому важлива?
- Якби тобі дозволили придумати новий вихідний день, як би він називався, і що б ми в нього робили?
- Що нового про світ або про себе ти вивчив цього тижня?
- Пригадай, коли тобі було важко з чимось впоратись. Як ти почувався, і яке рішення з ситуації ти знайшов?
Важливо!
Не потрібно ставити всі запитання одразу. Спробуйте почати з одного відкритого питання щодня: дорогою зі школи, за вечерею або перед сном. Іноді одна щира розмова дає дитині більше, ніж десяток правильних порад.
